Деякі концепції логософії

Ми мусимо застерегти, що деякі терміни, що використовує логософія у власному лексиконі мають значення, що цілком відрізняється від загальноприйнятого. Наука логософії містить новий набір реальностей, які не мають жодного зв’язку з тим, що коли-небудь було сказано філософами, вченими чи іншими науковцями, включаючи психологію.

Детальне пояснення даних концепцій можна знайти в працях автора, які знаходяться в основних бібліотеках або можуть бути придбані через Видавництво Логософії.

Свідоме формування власної індивідуальності не може бути успішним без попереднього перегляду та щирої оцінки існуючих власних концепцій. За допомогою перегляду даних концепцій та їх суті, походження і причини, чому вони були прийняті до уваги, формується нова особистість.

Для того, щоб це проілюструвати ми представляємо кілька секцій логософічних публікацій стосовно основних концепцій, які складають частину логософічного вчення від його виникнення до існуючої концептуальної точки зору. Але ще раз наголошуємо на тому, що необхідно проводити пошук інформації в логософічних джерелах для кращого розуміння вищезгаданих концепцій, які мають власну ієрархію і не можуть бути повністю розкритими кількома загальними словами.

Тексти, що наводяться нижче, використані з наступних книг: “Ввідний курс в логософію”, “Тлумачення логософії”, “Логософія, наука та метод”, “Механізм свідомого життя” i “Дух”.

Натисніть на назві концепції,щоб дізнатися більше.

Еволюція свідомості

Логософія стосовно процесу еволюції свідомості є сигнальним вогником, який відкриває таємницю нашого психічного, розумового та духовного життя. Крім того, це знання починається тоді, коли людина з власної волі вирішує переглянути та змінити власне життя з “жити просто, щоб жити” на “жити свідомо і якісно”. Таким чином, будуючи новий напрям життя та власну індивідуальність.

Людина, яка свідомо піклується про власне психічне та духовне життя очевидно, що стає кращою. Логософія вчить, що даний підхід є просто пірнання на поверхні, лише частина великої картини.

Як ми бачимо, свідома еволюція починається з процесу, що веде людину до самопізнання. Ми маємо на увазі активну, плідну та позитивну еволюцію, а не повільну та пасивну, яка тягне людину до звичайного слідування долі.

Еволюція, яка має місце протягом всього нашого існування, може бути монотонною та мати повільний прогрес. Це пов’язано з нестачею самоствердження кожного зокрема та в цілому, яке досягається в духовному рості у відповідності зі ступенем обізнаності в житті. “Несвідома еволюція” веде людину до долі без жодної трансенденції.

Однак, “процес несвідомої еволюці” можна зупинити з власної волі рішенням, яке починає процес свідомої еволюції. Даний процес продовжується, підтримується та просувається шляхом постійних занять з логософічного вчення. Свідома еволюція полягає в зміні стану, модальності та характеру, набуваючи, таким чином, вищих якостей особистості, які призводять до повної зміни старих тенденцій та до народження нової індивідуальності.

Процес, який веде до змін - є стежиною самосвідомої еволюції шляхом когнітивного сприйняття, яке розширює межі життя та його горизонти і зміцнює дух, наповнюючи останній відчуттям щастя.

Результат обізнаності щодо організації нашої психіки та ментальної структури дозволяє корегувати нашу поведінку, наш процес свідомої еволюції. Зусилля, напрямлені на здобуття більших знань ведуть до кращого використання власної енергії та загострення нашого внутрішнього сприйняття, отже жоден аспект чи деталь нашого внутрішнього життя не може бути непоміченим нашою свідомістю та прискіпливим спостереженням. Ці досягнення допоможуть нам покращити все те, що є ніби-то досконалим в нашій особі. Це означає справжнє досягнення еволюції свідомості разом з більш постійним накопиченням знань.

Іншими словами, універсальний закон еволюції дозволяє нам максимально покращуватися шляхом ведення високо свідомого способу життя в найкоротші терміни.

Самопізнання

Логософія вчить як пізнати себе шляхом методу та здобуттям знань. Логософія — це не просто ще одна теорія: це людська особистість, яка повертається сама до себе і відкриває для себе вищий рівень життя, власний внутрішній світ, свої психологічні особливості, думки, свій дух, Бога та закони всесвіту.

Більшість людей намагаються пізнати себе і мають ідеалізований спосіб досягнення даної мети. Але, як правило, вони є просто свідками власної поразки. Пізнання себе є великою справою, але можливою. Перед людиною виникають питання глибшого пізнання себе. Завдання є настільки важливим, що пізнавати себе, означає досліджувати свій внутрішній світ, спостерігаючи дивовижні речі, такі як відчуття себе Творцем, внаслідок власних духовних досягнень. З найперших практик метод логософії веде до цілої системи набагато глибших знань власного інтелекту та його комплексного функціонування.

Це формування сапопізнання. Однак, необхідно враховувати інший, дуже важливий аспект дослідження: знання власних психологічних особливостей, які перешкоджають чи унеможливлюють еволюцію свідомості.

Таким чином, логософія запрошує людину провадити повне дослідження власних психологічних особливостей — характеру, схильностей, думок, якостей, відмінностей та всього, що прямо чи опосередковано веде до руху власних ментальних здібностей та споглядання його чи її духовного стану. Саме це становить суть логософічного методу: веде особистість до нової, усвідомленої поведінки шляхом роботи над собою.

Віра та знання

Логософія наполягає на принципі заміни слова “віра” на слово “знання”, тому що знаючи, а не вірячи, людина починає перетворювати власне життя на справда свідоме життя. Іншими словами, що вона думає і/або робить.

Віра може домінувати в стані незнання, але недопустима для тих, хто щиро прагне правдивих знань. Люди вузького мислення покладаються на довірливість в більшості випадків через те, що вони ніколи і не здогадувалися про переваги в їхньому житті мислення і, понад усе, знання.

Ніхто не може довести чи засвідчити те, що для відчуття щастя людина повинна бути необтяжена знаннями. Не будучи обізнанним про те, що вимагається знати для життя та кращої долі неможливо домогтися того, що очікує людина маючи на увазі свідоме існування. Як можна задовільнити болісні бажання людської душі, будучи позбавленим єдиної можливості їх виконати шляхом істинного джерела знань?

Ментальна система

Ментальна система складається з вищого та нижчого розуму, найбільш відчутного доказу геніальної будови людської психіки. Її реальність стає очевидною для людини як тільки логософічне пізнання виявляє її існування. Еволюція свідомості є результатом ефективності даної дивовижної системи.

Наша наука посилює важливість людського розуму, представляючи концепцію, що зростає до категорії системи. Дана система складається з вищого та нижчого розуму; обидва мають однакову будову, але відрізняються функціонуванням, та їх прерогативами. Вищий розум має необмежені можливості та зарезервований для духу, який дозволяє ним користуватися тоді, коли свідомість пробуджується до реальності, що поєднує її з трансцендентним чи метафізичним світом. Об’єктом нижчого розуму є турбота про матеріальні потреби фізичного існування чи душі і власна свідомість може втручатися в його діяльність.

Оскільки діяльність мислення стає організованою нижчим розумом, у відповідності з директивами методу логософії, властивості вищого розуму, незважаючи на їх нерухомість, починають поступово виконувати свою функцію. Фактично поєднується діяльність двох видів мислення. Іншими словами, нижчі здібності, розвинені дисциплінами трансцендентного пізнання, вступають в контакт з вищими здібностями, активованими прогресом свідомості. Гармонійна координація встановлюється між ментальними шляхами, що запускають механізм обидвох типів розуму.

З того моменту, коли звичайне мислення асимілює логософічне знання, з яким індивідуальна свідомість поступово інтегрується і розширюються межі власних можливостей доти, поки вони не вступають в контакт зі сферою вищого розуму, що в свою чергу посилює власну креативну та пізнавальну здатність пропорційно до ступеню еволюції свідомості, яка досягається індивідуально.

Думки

Як ми можемо стати господарями власного життя, не знаючи, яка роль думки в нашому внутрішньому світі? Неможливо змішувати думки з нашим розумом, волею чи розумінням або мозком. Логософія представляє думки як об’єкти, які живуть у нашому розумі або поза ним, і можуть жити власним життям, проявляючись у певні моменти.

Якої важливості надаєте Ви Вашим думкам у вашому житті? Чи вважаєте Ви, що людина може бути щасливою чи нещасною завдяки її думкам? Чи це правда, що найпозитивніші думки приносять щастя, а негативні навпаки? Чи вірите ви, що відрізнити одне від іншого неможливо? Для людини, яка займається логософією це не тільки можливо, але й становить високу прерогативу, яку людина може мати.

В загальному, люди плутають думки з розумом, трактуючи функцію мислення та функції мозку, а також плутаючи з волею, надаючи кожному з цих слів звичайного значення, яке їх поєднує, так ніби вони означають одне й те ж саме. Логософія чітко відрізняє усі ці слова за їх справжнім змістом, відокремлюючи діяльність розуму від решти особливостей людської психіки.

В ширшому розумінні логософія окремо виділяє думки, як одні з найважливіших та духовних явищ в житті людини. Вона підтверджує, що думки є психічними утвореннями, які формуються в мозку людини, розвиваються та навіть живуть власним життям. Логософія вчить, як їх пізнавати , ідентифікувати, вибирати та користуватися ними правильно та дохідливо. Думки, незважаючи на їх нематеріальність є видимі та відчутні, так, ніби вони наділені тілесністю як жива істота або неживий об”єкт, з фізичними та тілесними функціями, видимими для людського ока та відчутними нашими руками. Думки можна бачити фактично нашим розумом та відчувати нашим розумінням, здатним цілком засвідчити їх суб’єктивну реальність.

Маючи справу з цими автономними та наділеними особливими властивостями утвореннями, які в певні моменти можуть бути присутні в нашому розумі, а трохи пізніше ще десь інде. Логософ вчиться відрізняти власні думки від зовнішніх думок, видокремлюючи погані від добрих. Але важко повірити в те, що цей вибір є легким, або що він здійснюється простим бажанням. Деякі думки є практично творцями нашого життя, і людина смиренно їм кориться, оскільки вони є сильнішими за її волю.

Самовикуп

Закон еволюції дозволяє людині перебудовувати власне життя за допомогою процесів свідомої еволюції, шляхом викупу себе з власних помилок та недоліків, перетворюючись, таким чином, на власного рятувальника. Будь-яка помилка, допущена людиною, призводить її до морального боргу. Хороші вчинки, свідомо здійснені є моральним надбанням, тобто плюсом для людини.

Враховуючи, що особистість має в своєму арсеналі дивовижну ментальну систему та однаково важливі чутливу та інстинктивну системи, здатність вільно діяти в двох безмежних світах: фізичному та метафізичному, логічно зауважити, що дані чудові трансцендентні здібності, які становлять найбільшу загадку життя, можуть також доповнюватися здатністю порятунку власної душі від всіх помилок та недоліків, факт, що перетворює особистість у власного рятівника.

Логософія демонструє з неспростовною очевидністю, що в нашому розумі живе зло, яке ми спричиняємо самим собі та тим, хто нас оточує. Байдужість відіграє вирішальну та основну роль у наших свердженнях. Під покривом байдужості генерується найбільше шкідливих думок та темних ідей. Зло, яке є причиною всіх людських помилок та недоліків є одночасно джерелом людських нещасть. Його можна позбутися лише одним способом: усунувши причини, що його породжують. Це нелегко, але це можливо.

Для того, щоб самовикуп відбувся, необхідно в першу чергу уникати помилок: припинити акумулювати звинувачення та борги. Але виникає наступне питання: що робити з помилками які вже відбулися? Кожна помилка має власну вагу та невідворотні наслідки. Давайте не будемо витрачати час на скорботи та наївно вірити, що існують прості способи їх усунення.

Закони не можна порушувати безкарно, роблячи помилки, а потім намагатися їх усунути. Але кожен може поступово уникати власних помилок та недоліків, суворо дотримуючись процесу самовдосконалення. Якщо добро досягається і поширюється на тих, хто поряд, і чим їх більше тим краще, це гарантує оплату боргу. Тим не менш, ця “оплата”гарантується лише за умови уникнення повторних помилок.

Закони Всесвіту

Закони Всесвіту правлять Всесвітом і підтримують його рівновагу та гармонію. Завдяки їм, усе, що створено існує в належному порядку. Вони забезпечують зв’язки відповідності, причин та наслідків. Закони вказують норми вищої поведінки протягом стадій розвитку та покращення людини.

Закони, за якими існує офіційна наука грунтуються на дослідженнях та відкриттях, які виникають з необхідності організувати те, що пов’язане з матеріальним, фізичним світом людини як біологічної істоти. Сюди відносяться всі види процесів, що відбуваються в навколишній природі, які потрібно довести. Жодної згадки про свідомість як прерогативу людської істоти чи еволюції її можливостей для досягнення вищих сфер духу.

Завдання законів Всесвіту, які вивчає логософія, ідентифікуються з нормами вищої етики, в синергії з природою. Їх напрям збігається з напрямом пізнання Вищого порядку який культивує логософ. Дані закони встановлюють нові зв’язки між причинами та наслідками, що сприяє кращому розумінню широкої панорами людського існування, яка передбачає орієнтування на описані норми поведінки, необхідні для успішного самовдосконалення.

Треба визнати, що закони Творення все ще не вивчені людством. З самого початку їх одночасної дії як адвокатів та суддів, більшість людей ігнорують механізми їхньої дії та приведення їх вироку в дію. Не звертаючи уваги на все це, людина не здатна зрозуміти факти власного внутрішнього життя, які можуть переважити найсміливіші мрії людини. Закони проявляються в гармонійній дії з іншими законами.

Логософія відкриває людині механізми законів Всесвіту, дозволяє пристосовувати власне життя до реальності створеної цими законами. Наука логософії звільняє людину від внутрішньої пустоти та морального гніту, спричинених нестачею знань про дані закони. Таким чином, людина починає контролювати найближче до себе оточення в якому діють ці закони. Цим оточенням є власна територія проживання, життя кожної окремої людини та результати набутих нею знань. Людина вивчає Всесвіт через пізнання Законів, що панують в ньому.